Я невтомна й працьовита, не омину жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в Карпатські гори , і в поліські простори , покружляю дзвінкою луною і по Слобожанщині, і в деснянських долинах. Не шкодую ні сили, ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутної незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах, співала жайворонком над білосніжними мазаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах… От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом.
Летіли роки , а я все не старіла , а я розквітала більше і яскравіше. Моє свавілля не знало меж. Ніжними ліричними співанками, войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав’ї. Свічка надії ще палахкотить у моєму серці, і сію , сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком . Допоки живу я дзвінка і солов’їна , доти топтатимеш ряст і ти…
|
28 
